Kоркö (Когда-то)
Öти юкмöсысь васö юлiм,
Öти юкмöсысь дзирыд ва.
Тувсов юяс моз ойдлiм-тулiм,
Помтöг апалiм шудлысь ма.
Öти кодзулысь сiйöс корсим,
Быттьö нюмъялiс тэд и мен,
Сöмын сорсим тай сэки, сорсим:
Шудыс абу. А чайтлiм — эм.
Кыдзкö тöдлытöг кодзув сылiс,
Сьöлöм би пыдди — коли са.
Сöмын йöлöга öдва кылiс —
Öти юкмöсысь юлiм ва.
Мы пили воду одного колодца,
Колодца одного — сверкающую воду.
Словно весенние реки водою, мы были полны любовью,
И пили её, как счастья мёд.
В одной звезде искали мы счастье,
Будто она улыбалась лишь нам двоим.
Но ошибались, как мы тогда ошибались:
Счастья нет, А нам казалось ...
Незаметно звезда растаяла,
Вместо огня в сердце оставив золу.
Только эхо чуть слышно ещё повторяет —
Мы пили воду одного колодца.
Подстрочный перевод автора
Назад в раздел
|